Верба — село в Дубенському районі Рівненської області, розташоване на лівому березі річки Ікви, за 20 км від районного центру м. Дубно. Через село проходить автомобільна траса Київ-Чоп, а також Львівська залізниця.
Село Верба – це лише невеличка крапка на карті, але могутній потік української історії не обминув цю мальовничу місцевість. Тут дивовижно сплелися історичне минуле і сьогодення.
Село Верба пам’ятає: і козацьку славу, і селянські повстання, і криваві гайдамацькі часи, і перший в історії Великої Вітчизняної війни танковий таран, бо біля села загинув Герой Радянського Союзу О.Фролов.
Перша письмова згадка про село міститься у Привілеї короля Казимира Дениску Мукосійовичу на м. Збараж (пожиттєво) та села Збаразької волості (довічно) «за верную службу», виданий за згодою Панів-Ради від 12 січня 1442 року, у якому село згадується серед інших сіл волості.
У 1518 році отримує міське право від короля Сигізмунда І.
1545 рік — згадується у ревізії Кременецького замку, де зазначено, що власники сіл Берега і Верби утримували одну з городень. Власником Верби у цьому джерелі названо Анджея Куньовського.
У 1549 році село придбав шляхтич Михайло Дашкович Єлович-Малинський. У 1564 році він отримав локаційний привілей на заснування містечка і право влаштовувати в ньому торги (раз на тиждень у четвер) та ярмарок (двічі на рік). В західній частині Верби, де сходились шляхи, що вели в напрямі Кременця, Дубна, Козина і Бродів, звели ратушу, будинки заїздів. Містечко оточили земляним валом. Частина Верби, що містилася поза межами валу, і надалі лишалася на становищі села. Частина села, що мала статус містечка була і залишається зараз центром.
Після поділу Польщі 1793 року територія, до якої належить Верба, відійшла до Російської імперії. Містечко було центром волості у Дубенському повіті Волинської губернії.
Згідно з енциклопедичним словником Брокгауза і Єфрона в містечку Вербі налічувалось 124 подвір’я, проживало 1068 жителів, була залізнична станція, 9 крамниць та 8 заїжджих дворів, православна церква та синагога.
У часи Першої світової війни біля Верби проходила лінія фронту. З осені 1915 року перебувало під окупацією німецько-австрійських військ. В червні 1916 року звільнене від окупації під час знаменитого Брусиловського прориву.
На території школи-інтернату збереглися приміщення де в 1919 році стояв 4-ий Таращанський полк, а в 1920 – перебував Польовий штаб Першої кінної армії С.Будьоного.
У 1939 році територію Західної України приєднано до СРСР, а в 1940 році Верба стає центром Вербського району новоутвореної Ровенської області.
В червні 1941 року село було в центрі однієї з найбільших танкових битв в історії — Дубно—Луцьк—Броди. В околицях села йшли жорстокі танкові бої. В березні 1944 року село звільнене від німецько-нацистської окупації.
З 1959 року і до сьогоднішній днів село Верба є одним з найбільших сіл Дубенського району.
Видатні люди, які побували в селі Верба
1671 рік — проїзд французького дипломата Ульріх фон Вердума.
1750 і 1753 роки — подорож філософа Григорія Сковороди.
1844 рік — проїзд через Вербу Миколи Костомарова, який згадував « О півночі приїхали ми до містечка Верба й заледве достукалися до величезної корчми; із зовнішнього розміру її можна було вважати, що в ній із п’ятдесят кімнат, а насправді лише п’ять. Решта простору зайняте сараєм, конюшнею і двором…»
1846 рік — проїзд через Вербу Тараса Шевченка, який згадує про село у повісті «Варнак»:« Из Кременца пошел я через село Вербы в Дубно, а из Дубна на Острог, Корец и на Новгород-Волынский… ». До сьогодні вулиця де Тарас Шевченко розмовляв з селянами про волю називається «Воля», а над «панською криницею» з якої поет пив джерельну водицю, вдячні вербівчани збудували капличку, де освячують воду на Водохреща. Вдячні нащадки увічнили пам’ять Т.Г.Шевченка меморіальною дошкою на Будинку культури.
1847 і 1848 роки — подорож Оноре де Бальзака.
Також село згадується у творі Михайла Шолохова «Тихий Дон», у творі Ісаака Бабеля «Конармейский дневник 1920 года».
Відомі уродженці села Верба
Братійчук Мотря Василівна — професор-астрофізик, член Міжнародного астрономічного союзу,яка принесла найбільшу славу с.Верба.
Мотря Василівна – астроном, вона заснувала в Ужгородському університеті першу станцію в тодішньому Союзі, звідки велося спостереження за штучними супутниками Землі. Міжнародна астрономічна асоціація за видатні заслуги в науці присвоїла ім’я Мотрі Братійчук одній з планет.
Ісаєвич Ярослав Дмитрович — український історик, громадський діяч, академік НАН України, президент Міжнародної асоціації україністів, директор Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. Автор праць з давньої української історії та культури.
Ганною Бабич – майстриня – вишивальниця, заслужений діяч культури республіки Польща.